грань
Грань, -ні
ж.
1) Межа, граница. Саме на грані росте дуб. Лебед. у.
2) Грань, боковая плоскость въ многогранникѣ.
3) Крупные горящіе уголья. Камен. у. ЕЗ. V. 194. Гн. II. 17.
4) = границя 2, Cetrario islandica L. Вх. Зн. 12.
5) раст. Sticta. Шух. І. 22.
Словник української мови Грінченка