грімкий

Грімкий, -а, -е

1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. І. 136.

2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у.

3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. грімкий — грімки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. грімкий — -а, -е. 1》 Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. 2》 Який створює, видає різкі звуки, гуркіт і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грімкий — див. голосний  Словник синонімів Вусика
4. грімкий — ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. грімкий — Грімки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. грімкий — ГРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. — Анно, гуляй! — вдарив її нараз грімкий голос Петра по душі (Коб., II, 1956, 19); На дорозі знявся кущ полум’я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова (Кучер, Чорноморці, 1956, 121).  Словник української мови в 11 томах