Значення в інших словниках
-
грімкий —
грімки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
грімкий —
-а, -е. 1》 Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. 2》 Який створює, видає різкі звуки, гуркіт і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
грімкий —
ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
грімкий —
Грімки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
грімкий —
ГРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. — Анно, гуляй! — вдарив її нараз грімкий голос Петра по душі (Коб., II, 1956, 19); На дорозі знявся кущ полум’я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова (Кучер, Чорноморці, 1956, 121).
Словник української мови в 11 томах
-
грімкий —
Грімкий, -а, -е 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. І. 136. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка