гупотіти

Гупотіти, -почу, -тиш

гл. То же, что и гупати, но о дѣйствіи учащенномъ. Чи до нас хлопці гупотять? Драг. 34.

Значення в інших словниках

1. гупотіти — гупоті́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гупотіти — -очу, -отиш, недок., розм. Підсил. до гепати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гупотіти — див. іти; танцювати  Словник синонімів Вусика
4. гупотіти — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. гупотіти — ГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до гу́пати. Несамовито гупотіли [люди], свистіли, кричали — шум обурення бурхав уже під саму трибуну (Гончар, II, 1959, 189); // безос. [Голос:] Якийсь чоловік спустився в балку… А десь далеко гупотить (К.-Карий, II, 1960, 282).  Словник української мови в 11 томах