гучність —
гу́чність іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
гучність —
-ності, ж. 1》 Абстр. ім. до гучний 1). 2》 фіз. Величина, яка характеризує слухові відчуття і залежить від інтенсивності звуку, форми його коливань та частоти. Гучність звуку — параметр звуку, що характеризує слухове відчуття для даного звуку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гучність —
Слухове уявлення про силу звука, яке виникає в свідомості людини під час сприйняття звука і залежить від амплітуди коливань вібратора, відстані від джерела звука, частоти коливань.
Словник-довідник музичних термінів
гучність —
ГУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до гучни́й 1. 2. фіз. Відчуття, створюване вухом при сприйнятті звукових хвиль. Відомо, що, крім таких властивостей звука, як висота і гучність, що характеризують так звані чисті музичні тони, є й більш складна — тембр (Наука.., 9, 1962, 26).
Словник української мови в 11 томах