двійний —
двійни́й прикметник діал.
Орфографічний словник української мови
двійний —
-а, -е, діал. Подвійний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
двійний —
ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є.
Словник синонімів української мови
двійний —
Двійни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
двійний —
ДВІЙНИ́Й, а́, е́, діал. Подвійний. Усадьба двійна, бо двоє господарств у однім подвір’ї (Кучер, Прощай.., 1957, 387).
Словник української мови в 11 томах