двійний

ДВІЙНИ́Й, а́, е́, діал. Подвійний.

Усадьба двійна, бо двоє господарств у однім подвір’ї (Кучер, Прощай.., 1957, 387).

Значення в інших словниках

1. двійний — двійни́й прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. двійний — -а, -е, діал. Подвійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. двійний — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є.  Словник синонімів української мови
4. двійний — Двійни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. двійний — Двійний, -а, -е 1) Двойной. Двійна китайка. 2) Двухстворчатый. ум. двійнесенький.  Словник української мови Грінченка