1. Словник української мови в 11 томах

двійний

ДВІЙНИ́Й, а́, е́, діал. Подвійний.

Усадьба двійна, бо двоє господарств у однім подвір’ї (Кучер, Прощай.., 1957, 387).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двійний — двійни́й прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. двійний — -а, -е, діал. Подвійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двійний — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є. Словник синонімів української мови
  4. двійний — Двійни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. двійний — Двійний, -а, -е 1) Двойной. Двійна китайка. 2) Двухстворчатый. ум. двійнесенький. Словник української мови Грінченка