деренчати
Деренчати, -чу, -чиш
гл.
1) Дребезжать. Г. Барв. 26.
2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.
Словник української мови ГрінченкаДеренчати, -чу, -чиш
гл.
1) Дребезжать. Г. Барв. 26.
2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка