деренчати —
див. звучати; співати
Словник синонімів Вусика
деренчати —
БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.
Словник синонімів української мови
деренчати —
ДЕРЕНЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати уривчасті дрижачі звуки. Маланка.. бухика по хаті, аж шибки деренчать (Коцюб., II, 1955, 32); Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули (Донч., IV, 1957, 71); // перен. Звучати уривчасто; дрижати (перев.
Словник української мови в 11 томах
деренчати —
Деренчати, -чу, -чиш гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка