деренчливий

деренчли́вий

-а, -е.

Який деренчить, у якому чути деренчання.

Значення в інших словниках

1. деренчливий — деренчли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. деренчливий — Деренчли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. деренчливий — ДЕРЕНЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який деренчить, у якому чути деренчання. Левко шарпнув на себе деренчливі двері вітряка, переступив через поріг (Стельмах, Хліб.., 1959, 158); Грицько Вересай.. грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Бурл., О. Вересай, 1959, 4).  Словник української мови в 11 томах
4. деренчливий — Деренчливий, -а, -е Дребезжащій.  Словник української мови Грінченка