деренчливий

ДЕРЕНЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який деренчить, у якому чути деренчання.

Левко шарпнув на себе деренчливі двері вітряка, переступив через поріг (Стельмах, Хліб.., 1959, 158);

Грицько Вересай.. грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Бурл., О. Вересай, 1959, 4).

Значення в інших словниках

1. деренчливий — деренчли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. деренчливий — -а, -е. Який деренчить, у якому чути деренчання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. деренчливий — Деренчли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. деренчливий — Деренчливий, -а, -е Дребезжащій.  Словник української мови Грінченка