1. Словник української мови в 11 томах

деренчливий

ДЕРЕНЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який деренчить, у якому чути деренчання.

Левко шарпнув на себе деренчливі двері вітряка, переступив через поріг (Стельмах, Хліб.., 1959, 158);

Грицько Вересай.. грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Бурл., О. Вересай, 1959, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деренчливий — деренчли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. деренчливий — -а, -е. Який деренчить, у якому чути деренчання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. деренчливий — Деренчли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. деренчливий — Деренчливий, -а, -е Дребезжащій. Словник української мови Грінченка