деренчливий
деренчли́вий
-а, -е.
Який деренчить, у якому чути деренчання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деренчливий — деренчли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- деренчливий — Деренчли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- деренчливий — ДЕРЕНЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який деренчить, у якому чути деренчання. Левко шарпнув на себе деренчливі двері вітряка, переступив через поріг (Стельмах, Хліб.., 1959, 158); Грицько Вересай.. грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Бурл., О. Вересай, 1959, 4). Словник української мови в 11 томах
- деренчливий — Деренчливий, -а, -е Дребезжащій. Словник української мови Грінченка