держкий

Держкий, -а, -е

1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міусск. окр.

2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.

Значення в інших словниках

1. держкий — держки́й прикметник який добре держиться рідко  Орфографічний словник української мови
2. держкий — -а, -е, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.). || В'язкий. Держкий на язик — який не розголошує таємниць.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. держкий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал.  Словник синонімів української мови
4. держкий — Держки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. держкий — ДЕРЖКИ́Й, а́, е́, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.). Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить (Сл. Гр.); // В’язкий. Глина держка, добра для муру (Сл. Гр.). ◊ Держки́й на язи́к — який не розголошує таємниць.  Словник української мови в 11 томах