держкий
ДЕРЖКИ́Й, а́, е́, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.).
Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить (Сл. Гр.);
// В’язкий.
Глина держка, добра для муру (Сл. Гр.).
◊ Держки́й на язи́к — який не розголошує таємниць.
[Микита:] Тобі не скажу, ти не держка на язик (Сам., II, 1958, 184).
Словник української мови (СУМ-11)