Значення в інших словниках
-
держкий —
-а, -е, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.). || В'язкий. Держкий на язик — який не розголошує таємниць.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
держкий —
ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал.
Словник синонімів української мови
-
держкий —
Держки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
держкий —
ДЕРЖКИ́Й, а́, е́, рідко. Який добре держиться (у 1, 2 знач.). Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить (Сл. Гр.); // В’язкий. Глина держка, добра для муру (Сл. Гр.). ◊ Держки́й на язи́к — який не розголошує таємниць.
Словник української мови в 11 томах
-
держкий —
Держкий, -а, -е 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міусск. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка