десятник

Десятник, -ка

м.

1) Десятникъ.

2) Десятскій, помощникъ старосты въ деревняхъ. Стор. І. 92. А десятник до мене ні разу не заходив і не загадував об подушному. Кв.

3) Десятка трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. ум. десятничок. 466.

Значення в інших словниках

1. десятник — деся́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. десятник — -а, ч. 1》 Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. 2》 іст. Те саме, що десяцький 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. десятник — ДЕСЯ́ТНИК, а, ч. 1. Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. Десятники метались поміж рудокопів і, мовчки вдивляючись, рахували людей (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах