десятник

ДЕСЯ́ТНИК, а, ч.

1. Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін.

Десятники метались поміж рудокопів і, мовчки вдивляючись, рахували людей (Досв., Вибр., 1959, 199);

Бували дні, що він з Мацієвським або з якимось десятником цілий тиждень лазять у горах (Ле, Міжгір’я, 1953, 124).

2. іст. Те саме, що деся́цький 1.

Соцький з десятником прийшли правити подать (Коцюб., І, 1955, 92);

*У порівн. [Грабчак:] На побігеньках. Наче десятник (Баш, П’єси, 1958, 118).

Значення в інших словниках

1. десятник — деся́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. десятник — -а, ч. 1》 Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. 2》 іст. Те саме, що десяцький 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. десятник — Десятник, -ка м. 1) Десятникъ. 2) Десятскій, помощникъ старосты въ деревняхъ. Стор. І. 92. А десятник до мене ні разу не заходив і не загадував об подушному. Кв. 3) Десятка трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. ум. десятничок. 466.  Словник української мови Грінченка