десятник
ДЕСЯ́ТНИК, а, ч.
1. Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін.
Десятники метались поміж рудокопів і, мовчки вдивляючись, рахували людей (Досв., Вибр., 1959, 199);
Бували дні, що він з Мацієвським або з якимось десятником цілий тиждень лазять у горах (Ле, Міжгір’я, 1953, 124).
2. іст. Те саме, що деся́цький 1.
Соцький з десятником прийшли правити подать (Коцюб., І, 1955, 92);
*У порівн. [Грабчак:] На побігеньках. Наче десятник (Баш, П’єси, 1958, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- десятник — деся́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- десятник — -а, ч. 1》 Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. 2》 іст. Те саме, що десяцький 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- десятник — Десятник, -ка м. 1) Десятникъ. 2) Десятскій, помощникъ старосты въ деревняхъ. Стор. І. 92. А десятник до мене ні разу не заходив і не загадував об подушному. Кв. 3) Десятка трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. ум. десятничок. 466. Словник української мови Грінченка