десятник
Десятник, -ка
м.
1) Десятникъ.
2) Десятскій, помощникъ старосты въ деревняхъ. Стор. І. 92. А десятник до мене ні разу не заходив і не загадував об подушному. Кв.
3) Десятка трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. ум. десятничок. 466.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- десятник — деся́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- десятник — -а, ч. 1》 Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. 2》 іст. Те саме, що десяцький 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- десятник — ДЕСЯ́ТНИК, а, ч. 1. Старший, відповідальний у групі робітників на будівництві, у шахті і т. ін. Десятники метались поміж рудокопів і, мовчки вдивляючись, рахували людей (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах