дзизнути

Дзизнути, -ну, -неш

гл. О полетѣ пули, камня: издать звукъ, свиснуть. Камінь поуз голову дзизнув. МВ. (О. 1862. I. 86.

Значення в інших словниках

1. дзизнути — дзи́знути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзизнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Однокр. до дзизкати. 2》 перех., перен. Сильно ударити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзизнути — див. вдарити  Словник синонімів Вусика
4. дзизнути — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. дзизнути — ДЗИ́ЗНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех. Однокр. до дзи́зкати. Один камінь поуз голову дзизнув, а один у праве плече дав (Вовчок, І, 1955, 159); Над вухом дзизнув.. комар (Епік, Тв., 1958, 372); Куля дзизнула зовсім низько (Смолич, Реве та стогне..  Словник української мови в 11 томах