дзюбак —
Дзюба́к: — заступ, лопата [42] — кирка [6;14;21;IV,V] — сапка [51]
Словник з творів Івана Франка
дзюбак —
дзюба́к іменник чоловічого роду кирка діал.
Орфографічний словник української мови
дзюбак —
-а, ч., зах. Кирка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дзюбак —
КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П.
Словник синонімів української мови
дзюбак —
ДЗЮБА́К, а́, ч., зах. Кирка. Що вдарю дзюбаком глину, а з-під дзюбака: пшш (Фр., IV, 1950, 15); Панько повісив лампу на дзюбак (Ков., Тв., 1958, 56).
Словник української мови в 11 томах