дзюбак

ДЗЮБА́К, а́, ч., зах. Кирка.

Що вдарю дзюбаком глину, а з-під дзюбака: пшш (Фр., IV, 1950, 15);

Панько повісив лампу на дзюбак (Ков., Тв., 1958, 56).

Значення в інших словниках

1. дзюбак — Дзюба́к: — заступ, лопата [42] — кирка [6;14;21;IV,V] — сапка [51]  Словник з творів Івана Франка
2. дзюбак — дзюба́к іменник чоловічого роду кирка діал.  Орфографічний словник української мови
3. дзюбак — -а, ч., зах. Кирка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дзюбак — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П.  Словник синонімів української мови
5. дзюбак — Дзюбак, -ка м. = і. дзюб. Вх. Лем. 409.  Словник української мови Грінченка