дзюбати
ДЗЮ́БА́ТИ, дзю́ба́ю, дзю́ба́єш, недок.
1. Те саме, що дзьо́ба́ти.
2. зах. Довбати дзюбаком.
З порожнім киблем вертає [робітник] назад до штольні і береться далі дзюбати землю (Фр., IV, 1950, 24).
Словник української мови (СУМ-11)ДЗЮ́БА́ТИ, дзю́ба́ю, дзю́ба́єш, недок.
1. Те саме, що дзьо́ба́ти.
2. зах. Довбати дзюбаком.
З порожнім киблем вертає [робітник] назад до штольні і береться далі дзюбати землю (Фр., IV, 1950, 24).
Словник української мови (СУМ-11)