дзюбати —
Дзю́ба́ти і дзьо́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш дзьо́ба́ти і дзю́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дзюбати —
ДЗЮ́БА́ТИ, дзю́ба́ю, дзю́ба́єш, недок. 1. Те саме, що дзьо́ба́ти. 2. зах. Довбати дзюбаком. З порожнім киблем вертає [робітник] назад до штольні і береться далі дзюбати землю (Фр., IV, 1950, 24).
Словник української мови в 11 томах
дзюбати —
Дзюбати, -баю, -єш, одн. в. дзюбнути, -ну, -неш гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. дзюбати насіння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ).
Словник української мови Грінченка