дзюбати
Дзюбати, -баю, -єш, одн. в. дзюбнути, -ну, -неш
гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Чуб. ІІІ. 417. дзюбати насіння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ).
Словник української мови Грінченка