дзюбатий
ДЗЮБА́ТИЙ, а, е, розм. Рябий від віспи.
За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям, а за нею й довга фігура панотцева (Коцюб., 1, 1955, 229);
Досить таки крихкотіла [дівчина] і навіть рябенька трішки, дзюбата — після віспи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473).
Словник української мови (СУМ-11)