Значення в інших словниках
-
дзюбатий —
дзюба́тий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
-
дзюбатий —
ДЗЮБА́ТИЙ¹, а, е, розм. Те саме, що дзьоба́тий. Лиш круки дзюбаті та сиві діди не радіють, .. гудять весну-скороспілку (Дніпрова Чайка).
Словник української мови у 20 томах
-
дзюбатий —
див. рябий
Словник синонімів Вусика
-
дзюбатий —
ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи), ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ (ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ), ТАРАНКУВА́ТИЙ розм., ДЗЮБА́ТИЙ розм. У Гречаного віспувате обличчя — ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є.
Словник синонімів української мови
-
дзюбатий —
Дзюба́тий і дзьоба́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дзюбатий —
ДЗЮБА́ТИЙ, а, е, розм. Рябий від віспи. За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям, а за нею й довга фігура панотцева (Коцюб., 1, 1955, 229); Досить таки крихкотіла [дівчина] і навіть рябенька трішки, дзюбата — після віспи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473).
Словник української мови в 11 томах
-
дзюбатий —
Дзюбатий, -а, -е 1) Съ большимъ клювомъ. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99. 2) = дзюбаний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.
Словник української мови Грінченка