дзюбатий

ДЗЮБА́ТИЙ¹, а, е, розм.

Те саме, що дзьоба́тий.

Лиш круки дзюбаті та сиві діди не радіють, .. гудять весну-скороспілку (Дніпрова Чайка).

Значення в інших словниках

1. дзюбатий — дзюба́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзюбатий — -а, -е, розм. Рябий від віспи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзюбатий — див. рябий  Словник синонімів Вусика
4. дзюбатий — ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи), ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ (ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ), ТАРАНКУВА́ТИЙ розм., ДЗЮБА́ТИЙ розм. У Гречаного віспувате обличчя — ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є.  Словник синонімів української мови
5. дзюбатий — Дзюба́тий і дзьоба́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дзюбатий — ДЗЮБА́ТИЙ, а, е, розм. Рябий від віспи. За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям, а за нею й довга фігура панотцева (Коцюб., 1, 1955, 229); Досить таки крихкотіла [дівчина] і навіть рябенька трішки, дзюбата — після віспи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473).  Словник української мови в 11 томах
7. дзюбатий — Дзюбатий, -а, -е 1) Съ большимъ клювомъ. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99. 2) = дзюбаний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.  Словник української мови Грінченка