дзюрком —
присл., розм. Тонкою цівкою; струмком.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дзюрком —
Дзюрко́м, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дзюрком —
ДЗЮРКО́М, присл., розм. Тонкою цівкою; струмком. Засукав [Погодняк] рукава і почав гребти руками в намулі. Піт уже лився з нього дзюрком, коли він переконався, що це даремний труд (Галан, Гори.., 1956, 155); Кров дзюрком побігла по підборіддю (Десняк, II, 1955, 452).
Словник української мови в 11 томах