дзюрком

ДЗЮРКО́М, присл., розм. Тонкою цівкою; струмком.

Засукав [Погодняк] рукава і почав гребти руками в намулі. Піт уже лився з нього дзюрком, коли він переконався, що це даремний труд (Галан, Гори.., 1956, 155);

Кров дзюрком побігла по підборіддю (Десняк, II, 1955, 452).

Значення в інших словниках

1. дзюрком — дзюрко́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзюрком — пр., струмком, цівкою, струменем; У ФР. джерелом.  Словник синонімів Караванського
3. дзюрком — присл., розм. Тонкою цівкою; струмком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дзюрком — Дзюрко́м, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дзюрком — Дзюрком нар. Струей. Уман. у. Вода біжить дзюрком.  Словник української мови Грінченка