дибання

Дибання, -ня

с.

1) Хожденіе на ходуляхъ.

2) Медленное и неловкое хожденіе (о людяхъ съ длинными ногами или о дѣтяхъ).

Значення в інших словниках

1. дибання — ди́бання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дибання — -я, с. Дія за знач. дибати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дибання — ДИ́БАННЯ, я, с. Дія за знач. ди́бати. – Ой, дало мені в кість, – стогне Чорняк, – і не знати, що більше: чи та їзда потягом під .. обстрілом, чи те дибання пішком (О. Лисяк).  Словник української мови у 20 томах
4. дибання — Ди́бання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)