1. Словник української мови Грінченка

дибання

Дибання, -ня

с.

1) Хожденіе на ходуляхъ.

2) Медленное и неловкое хожденіе (о людяхъ съ длинными ногами или о дѣтяхъ).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дибання — ди́бання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дибання — -я, с. Дія за знач. дибати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дибання — ДИ́БАННЯ, я, с. Дія за знач. ди́бати. – Ой, дало мені в кість, – стогне Чорняк, – і не знати, що більше: чи та їзда потягом під .. обстрілом, чи те дибання пішком (О. Лисяк). Словник української мови у 20 томах
  4. дибання — Ди́бання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)