дибання
ди́бання
-я, с.
Дія за знач. дибати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дибання — ди́бання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дибання — ДИ́БАННЯ, я, с. Дія за знач. ди́бати. – Ой, дало мені в кість, – стогне Чорняк, – і не знати, що більше: чи та їзда потягом під .. обстрілом, чи те дибання пішком (О. Лисяк). Словник української мови у 20 томах
- дибання — Ди́бання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дибання — Дибання, -ня с. 1) Хожденіе на ходуляхъ. 2) Медленное и неловкое хожденіе (о людяхъ съ длинными ногами или о дѣтяхъ). Словник української мови Грінченка