Значення в інших словниках
-
дитинка —
дити́нка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
дитинка —
-и, ж. Зменш.-пестл. до дитина 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дитинка —
(-и) ж.; мол.; зневажл. Молодший за ранґом, недосвідчений. ПСУМС, 22.
Словник жарґонної лексики української мови
-
дитинка —
див. дитина
Словник синонімів Вусика
-
дитинка —
МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт.
Словник синонімів української мови
-
дитинка —
ДИТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дити́на 1, 2. Дитинка спить, а доля її росте (Номис, 1864, № 1681); [Груїчева:] Я ніколи не повірю, щоб Люба була справді такою дитинкою, яку вона з себе удає (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах