дитинка —
ДИТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дити́на 1, 2. Дитинка спить, а доля її росте (Номис, 1864, № 1681); [Груїчева:] Я ніколи не повірю, щоб Люба була справді такою дитинкою, яку вона з себе удає (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
дитинка —
Дитинка, -ки ж. ум. отъ дитина.
Словник української мови Грінченка