дніти

Дніти, днів

гл. безл. Свѣтать. Стало вже дніти, як ми рушили. Н. Вол. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V 53. Уже дніє. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. дніти — дні́ти дієслово недоконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. дніти — Розвиднятися, світати, сіріти, ід. благословлятися на світ.  Словник синонімів Караванського
3. дніти — дніє, недок., безос. Наставати, розпочинатися (про день); розвиднятися, сіріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дніти — див. розвиднятися  Словник синонімів Вусика
5. дніти — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати.  Словник синонімів української мови
6. дніти — Дні́ти, дні́є, дні́ло  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дніти — ДНІ́ТИ, дні́є, недок., безос. Наставати, розпочинатися (про день); розвиднятися, сіріти. Гості роз’їхались вже, як дніло надворі (Н.-Лев., І, 1956, 322); На сході починало дніти (Гур., Наша молодість, 1949, 166).  Словник української мови в 11 томах