дніти —
Дні́ти, дні́є, дні́ло
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дніти —
ДНІ́ТИ, дні́є, недок., безос. Наставати, розпочинатися (про день); розвиднятися, сіріти. Гості роз’їхались вже, як дніло надворі (Н.-Лев., І, 1956, 322); На сході починало дніти (Гур., Наша молодість, 1949, 166).
Словник української мови в 11 томах
дніти —
Дніти, днів гл. безл. Свѣтать. Стало вже дніти, як ми рушили. Н. Вол. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V 53. Уже дніє. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка