добивати
Добива́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. добити, -б'ю, -б'єш, гл.
1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом. К. ЧР. 278.
2) Домолачивать, домолотить хлѣбъ.
3) — віку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку. Г. Барв. 60.
Словник української мови Грінченка