добивати

Аю, -аєш, недок., добити, доб'ю, доб'єш, док.

1. Закінчувати якусь важку роботу. Добити роман.

2. комп. Закінчувати написання програми й доводити її до більш-менш презентабельного вигляду.

3. нарк. Докурювати сигарету з марихуаною. Добий, бродяга, п'ятку та й поїдем у файне місто Тернопіль (Брати Гадюкіни). Тим часом хлопці покурювали (вони вже добивали цигарку до останнього, загнувши кінчик із начинкою догори, по формі люльки), передаючи шмаль по колу (Л. Дереш).

Значення в інших словниках

1. добивати — добива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. добивати — -аю, -аєш, недок., добити, -б'ю, -б'єш, док., перех. 1》 Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь. 2》 Остаточно розбивати, перемагати (ворога). || перен. Остаточно розбивати ідейно або морально.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добивати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
4. добивати — добива́ти / доби́ти до копила́ що. До краю занедбувати що-небудь. — При Осташкові кінці з кінцями не зводили, а при Гаркуші останній лад загинув. До копила добиває колгосп (Ю. Мушкетик).  Фразеологічний словник української мови
5. добивати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам.  Словник синонімів української мови
6. добивати — ДОБИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОБИТИ, б’ю, б’єш, док., перех. 1. Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь. Козаки перескакували через барикаду й добивали тих, хто не міг тікати (Григорій Епік, Тв., 1958, 369); — Тепер кінець...  Словник української мови в 11 томах
7. добивати — Добива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. добити, -б'ю, -б'єш, гл. 1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом. К. ЧР. 278. 2) Домолачивать, домолотить хлѣбъ. 3) — віку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку. Г. Барв. 60.  Словник української мови Грінченка