добичник
Добичник, -ка
м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
Словник української мови ГрінченкаДобичник, -ка
м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
Словник української мови Грінченка