добрити

Добрити, -рю, -риш

гл.

1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Зміев. у.

2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. МВ. І. 44.

3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш. Зміев. у.

Значення в інших словниках

1. добрити — добри́ти 1 дієслово недоконаного виду задобрювати; удобрювати добри́ти 2 дієслово доконаного виду доголити діал.  Орфографічний словник української мови
2. добрити — I див. добривати. II -рю, -риш, недок., перех., діал. 1》 Задобрювати. 2》 Хвалити, вихваляти. 3》 Удобрювати (ґрунт).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добрити — УДО́БРЮВАТИ (ВДО́БРЮВАТИ) (вносити добрива в ґрунт), ПІДЖИ́ВЛЮВАТИ, ПІДЖИВЛЯ́ТИ, ЗДО́БРЮВАТИ розм., ПІДГОДО́ВУВАТИ розм., ПІДКО́РМЛЮВАТИ розм., ДОБРИ́ТИ діал.; УГНО́ЮВАТИ (ВГНО́ЮВАТИ) (вносити в ґрунт гній). — Док.  Словник синонімів української мови
4. добрити — ДОБРИ́ТИ¹ див. добрива́ти. ДОБРИ́ТИ², рю́, ри́ш, недок., перех., діал. 1. Задобрювати. Вона вже і всміхається до його [нього] і стравою щонайкращою його добрить, так ні, сидить, насупившись, мов той сич (Сл. Гр.). 2. Хвалити, вихваляти.  Словник української мови в 11 томах