добрити

УДО́БРЮВАТИ (ВДО́БРЮВАТИ) (вносити добрива в ґрунт), ПІДЖИ́ВЛЮВАТИ, ПІДЖИВЛЯ́ТИ, ЗДО́БРЮВАТИ розм., ПІДГОДО́ВУВАТИ розм., ПІДКО́РМЛЮВАТИ розм., ДОБРИ́ТИ діал.; УГНО́ЮВАТИ (ВГНО́ЮВАТИ) (вносити в ґрунт гній). — Док.: удо́брити (вдо́брити), підживи́ти, здобри́ти, підгодува́ти, підкорми́ти, угноїти (вгно́їти). Удобриш землю масно, вродить вона рясно (прислів'я); Він нам розповів, як треба доглядати молодий сад, як вдобрювати землю (О. Донченко); Обрізали (студенти) їх, лишаючи тільки основні відгалуження, добре підживлювали землю, і дерева оживали (Д. Ткач); А вже як здобрить землю розчином — цим уже Мусій Завірюха відає, повчає дочку, як підживляти корінь, щоб буряків не попалить (К. Гордієнко); — Для кого оці кучугури розрівнюю, виногради закладаю, підкормлюю, сто разів поливаю (О. Гончар); — А сіяв чим? — Сіялкою! — А вгноював? — Угноював! (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. добрити — добри́ти 1 дієслово недоконаного виду задобрювати; удобрювати добри́ти 2 дієслово доконаного виду доголити діал.  Орфографічний словник української мови
2. добрити — I див. добривати. II -рю, -риш, недок., перех., діал. 1》 Задобрювати. 2》 Хвалити, вихваляти. 3》 Удобрювати (ґрунт).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добрити — ДОБРИ́ТИ¹ див. добрива́ти. ДОБРИ́ТИ², рю́, ри́ш, недок., перех., діал. 1. Задобрювати. Вона вже і всміхається до його [нього] і стравою щонайкращою його добрить, так ні, сидить, насупившись, мов той сич (Сл. Гр.). 2. Хвалити, вихваляти.  Словник української мови в 11 томах
4. добрити — Добрити, -рю, -риш гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Зміев. у. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси.  Словник української мови Грінченка