добуванка

Добуванка, -ки

ж. = добування.

1) «А як твоя, сину, добувачка в батька?» — Еге, ляща по потилиці дав. Черном.

2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається. Черном.

Значення в інших словниках

1. добуванка — -и, ж., діал. Те саме, що добування.  Великий тлумачний словник сучасної мови