доволі
Доволі
нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. Н. Вол. у. І вовк на волі та й виє доволі. Ном. № 1328. На волі — плачу доволі. Ном. № 1332. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. 1С ЧР. I. 65. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Мир. ХРВ. 331. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі. Мир. ХРВ. 347.
Словник української мови Грінченка