доволі

ДОВО́ЛІ, присл. Те саме, що до́сить.

Місяченьку! Наш голубоньку!.. Світи довше в чистім полі, Щоб нагулятись [нам] доволі (Шевч., І, 1951, 5);

Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі (Забашта, Квіт.., 1960, 41);

Тематичне охоплення нашого життя в перших книгах молодих прозаїків доволі широке (Смолич, VI, 1959, 196);

Доволі найлегшого дотику, різкого звуку.., щоб їх [нерви] збудити (Фр., II, 1950, 375);

Ленін іде! Жити в ярмі доволі — Громи весняні гудуть (Павл., Бистрина, 1959, 5).

Значення в інших словниках

1. доволі — дово́лі прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доволі — ДОВОЛІ – ДО ВОЛІ Доволі, присл. 1. Стільки, скільки треба, багато; досить. Усього в їх доволі: і хліба, і грошей, і скотини (О.Стороженко); Доволі нидіти в знемозі! Прощайте, тихі дні печалі! (Я.  Літературне слововживання
3. доволі — пр., досить, буде, достатньо, скільки треба; пор. ДОСХОЧУ.  Словник синонімів Караванського
4. доволі — присл. Те саме, що досить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. доволі — див. багато; годі  Словник синонімів Вусика
6. доволі — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал.  Словник синонімів української мови
7. доволі — Дово́лі, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. доволі — Доволі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. Н. Вол. у. І вовк на волі та й виє доволі. Ном. № 1328. На волі — плачу доволі. Ном. № 1332. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. 1С ЧР. I. 65. У Мирн.  Словник української мови Грінченка