доволі

ДОВОЛІ – ДО ВОЛІ

Доволі, присл. 1. Стільки, скільки треба, багато; досить. Усього в їх доволі: і хліба, і грошей, і скотини (О.Стороженко); Доволі нидіти в знемозі! Прощайте, тихі дні печалі! (Я.Мамонтов); Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі, Щоб за піт рясний, пролитий в полі, Не родили злидні і жалі (Л.Забашта). 2. у сполуч. з прикм. і присл. Про великий ступінь, міру, кількість чогось. Зрідка в тих місцях знов зацвітають мирти. Взагалі доволі гарно, хоч і гірше, як літом (М.Коцюбинський).

До волі, ім. з прийм. Здається, радіти б, що минув день, що ближче до стрічі з тобою, ближче до волі (М.Коцюбинський); Виходить, Лесь береже в пам’яті, як у книзі, усі ґрунти села і до волі, і після волі (М.Стельмах); [Свічка:] А тепер на приступ! До помсти всі! До волі!(І.Кочерга); – Ти сказала, щоб собаку тримали на прив’язі? – поспитав, коли жінка повернулась. – “Навіщо прив’язувати? Він звик до волі...” (Є.Гуцало); – Де шукати шляху до волі, як не у боротьбі з тим, хто тебе зневолює? (А.Кащенко).

Значення в інших словниках

1. доволі — дово́лі прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доволі — пр., досить, буде, достатньо, скільки треба; пор. ДОСХОЧУ.  Словник синонімів Караванського
3. доволі — присл. Те саме, що досить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доволі — див. багато; годі  Словник синонімів Вусика
5. доволі — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал.  Словник синонімів української мови
6. доволі — Дово́лі, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. доволі — ДОВО́ЛІ, присл. Те саме, що до́сить. Місяченьку! Наш голубоньку!.. Світи довше в чистім полі, Щоб нагулятись [нам] доволі (Шевч., І, 1951, 5); Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі (Забашта, Квіт..  Словник української мови в 11 томах
8. доволі — Доволі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. Н. Вол. у. І вовк на волі та й виє доволі. Ном. № 1328. На волі — плачу доволі. Ном. № 1332. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. 1С ЧР. I. 65. У Мирн.  Словник української мови Грінченка