доволочувати

ДОВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати волочити.

— Бери-но, небоже, та доволочуй, бо вечір близько (Ірчан, II, 1958, 84).

Значення в інших словниках

1. доволочувати — доволо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доволочувати — -ую, -уєш, недок., доволочити, -очу, -очиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати волочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доволочувати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
4. доволочувати — Доволочувати, -чую, -єш сов. в. доволочити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать послѣ посѣва. Моли б, Господи, до дощу доволочити. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка