доживати
Дожива́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. дожити, -живу, -веш, гл.
1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. І. 9.
2) Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168.
Словник української мови Грінченка